Роман Пікулік, студент 4курсу, Львівської Політехніки

Роман Пікулік

«КЕМПУС — це люди, за допомогою яких я познайомився ближче з Богом; — це те місце, де я змінив своє життя. А зараз за допомогою Духа Святого я хочу змінювати серця інших студентів.

Зараз я на 4 курсі і є волонтером в КЕМПУСІ, але планую і в майбутньому  продовжувати служіння тут. Може в інших ролях — наприклад як партнер служіння  фінансовий чи служитель.»

Настя Лойко, студентка 3 курсу, КПІ

Настя Лойко

«Кемпус для мене — можливість дружити і розвивати стосунки з віруючими студентами, разом служити невіруючій молоді. У цьому   студентському русі я можу проявляти і розвивати таланти, якими мене наділив Бог.

Кемпус — це також  поради, підтримка і допомога більш зрілих християн в моєму духовному рості.»

Андрій Олійник, студент ЛП, 1курс

Андрій Олійник

«КЕМПУС — для мене, це середовище людей-однодумців, де можна гарно і з  користю провести час! КЕМПУС — це як засіб самореалізації,розвиток,як особистості в християнському стилі.

Тепер я хочу стати корисним частиною команди КЕМПУС. Тут можна не просто знайти гарних друзів, але й чути про Бога, роздумувати про своє життя, бачити  діючих християн.»

Юля Таладіон, студент КПІ, 4курс

Юля Таладіон

«КЕМПУС  — це місце, де Господь показав мені справжнє християнство; де Бог довів мені, що народитися в сім’ї, де дотримуються християнських цінностей, — не означає бути християнкою. Бути християнкою означає любити те, що любив Христос, робити те, що Він робив і йти туди, куди Він посилає. Вдячна Богу за місіонерів КЕМПУСу, вони стали інструментом в руках Бога, через яких Господь ефективно і постійно працює в мені, доводячи моє християнство до належного вигляду! Вони допомогли мені побачити нагальність потреби нести Євангеліє усім людям. Господь саме через них запалив мене вогнем радісного служіння !»

Моліться, будь ласка за:

• Студентів (хлопців і дівчат), які зростали в цьому семестрі духовно, тих нових 17 що додалися в цьому році, тих хто чули заклик жити посвяченим Господеві життям, але так  і прийняли цього;
• За перший міський літній, євангелізаційний проект «Дорожче за золото» 8-14.06.12  у  Львові (я є організатором цього проекту у Львові від КЕМПУСА тому мені потрібна особлива мудрість і ведіння Духа Святого, учасників, благовістя, співпрацю з церквою “Христове Спілкування”);
• Нашу фінансову підтримку (фінансовим партнерам—обновлення та укріплення у призванні бути вірними та знаходження нових).

З любов’ю у Христі сім’я Нетребенко

Як завжди, до такого не зовсім можна підготуватися.

У кінці січня Ілля захворів на кашлюк (коклюш) і ми потрапили до інфекційної лікарні. Через кілька днів нас відпустили лікуватися додому, але ми знову повернулися до палати уже з критичним рівнем ацетону. Протягом шести днів Ілля був під крапельницями і тільки спав чи лежав. Був дуже кволим і нічого не хотів. У цей нелегкий час кілька речей підтримували мене в лікарні із ним:

1. Молитва багатьох друзів – коли підкочувався відчай, я нагадувала собі, що за нас моляться місіонери, студенти, партнери, а отже, я не сама. У моєму житті це був найяскравіший період, коли я просто фізично відчувала силу молитви!

2. Слово Боже – якраз у лікарні почала читати книгу Йова: «Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?» (Йов2:10) риторично запитав Йов

3. Не зацикленість на своїй проблемі – у лікарні лежали мами із грудними дітками 2-3 місяців. У такому віці коклюш дуже страшний і кожен напад кашлю може закінчитися зупинкою дихання. Однієї ночі мені не спалося і я почула, як одна мамочка побігла до медсестер. Її 3-місячну дівчинку направили до реанімації, а жінка в розпачі сама повернулася до палати. Я зайшла до неї і ми разом поплакали, згадали, що не від нас залежить життя людини, а від Бога. Через кілька днів дівчинку повернули мамі в палату – її життя було в безпеці. Я не кажу, що я герой, бо молитися за цих жінок і їхніх дітей було для мене самої підтримкою, бо тоді ти не думаєш тільки про себе і свою проблему.

Коли нас виписали з лікарні, мені було дивно повертатися до звичайного життя. У під’їзді нашого будинку пахло смаженою рибою, хтось із сусідів сварився. Невже увесь цей час життя йшло своїм ритмом?!.

Велику істину відкрив нам Бог через це випробування: Робіть усе без нарікання та сумніву (Фил.2:14). Зараз мені за щастя активність Іллі, бо я бачила, яким «спокійним» він може бути. І всі буденні речі (миття посуду, готування їжі) теж приносять радість, бо в лікарні цього не було.

Ми вдячні Господу за те, що Він провів нас через це! Ми вдячні усім, хто ніс нас на руках молитви і жертвував додаткові кошти на лікування Іллі! Бог настільки милостивий – Він повернув нам через людей рівно ту суму, яку ми витратили на перебування в лікарні і покупку речей, необхідних для здоров’я і дієти Іллі. В усьому ми бачили милість Його!!! Слава Йому!!!

Наші прохання молитися за служіння:

-       Зараз для нас закрилися двері для проведення євангелізаційний заходів в університетах Львівської Політехніки та Івана Франка і в один гуртожиток ми взагалі не можемо заходити. Моліться, щоб ця ситуація змінилася.

-       Одного нашого студента можуть виселити з гуртожитку за те, що він нас проводив до гуртожитку. Але Андрій все одно хоче, щоб там звіщалося Євангеліє.

-       Ми ходимо благовістити в гуртожитки І. Франка і Ветеринарного коледжу. Моліться, щоб Бог знаходив там своїх овечок.

-       Слава Господу, що хлопці в групах ростуть і духовно і особистісно, але кожен має випробування і зокрема з батьками. Прошу моліться щоби це не стало на заваді їм відвідувати групи.

Із Божим миром і натхненням, Діма, Алла, Іллюшка Нетребенки

Мій син після хвороби

Благовістя в гуртожитку Львівської Політехніки

І займається йогоадмініструванням Аллочка. Тобто написання новин, веденням рубрик, застосовуючи свої журналістські здібності. Ми вже давно бачимо як небхідний він для нас.

Там ви зможете більше почитати про інші служіння місії, інших співробітників і при бажання долучитися і ще до якогось проекту чи служіння.

Також ви можете його порадити своїм друзям, братам і сестрам по-вірі для знайомства з місією. Впевнений що багато кому буде цікаво побачити, почитати і порадіти.

Цікавого вам читання

Саміт….. Таке собі слово що, здебільшого, викликає асоціації з G7 (велика сімка) або ж G 20 (група двадцяти). На думку теж приходять форуми в Давосі, саміти з глобалізації, всесвітнього потепління та боротьби з бідністю. Яку би подію за собою не окреслювало це слово, одне залишається незмінним – нації об’єднуються, щоб разом вирішувати проблеми сучасного суспільства та приймати виклики, які готують світові тенденції.

Об’єднуємось і ми — студенти та співробітники Кемпус Крусейду зі Східної Європи та Росії, щоб поділитися досвідом своїх служінь, напрацювати нові шляхи і методи досягнення молоді Христовою Євангелією та у спільній молитві й прославленні просити в Бога відкривати серця студентів нашого регіону до покаяння та віри.

Студентський Лідерський Саміт в м. Шіофок (Угорщина) зібрав 320 студентів лідерів із 18 країн Східної Європи та Росії. Вперше, за більш ніж 20 років існування нашого руху у Східній Європі, така подія стала реальністю. Нове бачення — «Рух, керований студентами» зробило необхідним таку зустріч.

Україну представляли 44 студенти та 5 співробітників. Основна тема саміту взята з книги Ісаї 6:8 «Кого я пошлю? Who will go?» – запитує Господь. Східноєвропейський регіон налічує 14 мільйонів студентів та 3344 університети. Велика територія для звіщення Слова.

На Саміті ми говорили про сучасний портрет студента, про нові шляхи досягнення студентів Євангелієм, про портрет лідера-слуги та важливість наставництва. Українські студенти подружилися з польськими і попереду ми плануємо спільну працю. Але найважливіше, щоб кожен із нас узяв на себе відповідальність на місцях бути тим, із кого розпочинається духовний рух.

Наталя Булка (співробітниця з команди КЕМПУС-Львів)

Як завжди, до такого не зовсім можна підготуватися.

У кінці січня Ілля захворів на кашлюк (коклюш) і ми потрапили до інфекційної лікарні. Через кілька днів нас відпустили лікуватися додому, але ми знову повернулися до палати уже з критичним рівнем ацетону. Протягом шести днів Ілля був під крапельницями і тільки спав чи лежав. Був дуже кволим і нічого не хотів… У цей нелегкий час кілька речей підтримували мене в лікарні із ним:

1. Молитва багатьох друзів – коли підкочувався відчай, я нагадувала собі, що за нас моляться місіонери, студенти, партнери, а отже, я не сама. У моєму житті це був найяскравіший період, коли я просто фізично відчувала силу молитви!

2. Слово Боже – якраз у лікарні почала читати книгу Йова: «Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?» (Йов2:10) риторично запитав Йов

3. Не зацикленість на своїй проблемі – у лікарні лежали мами із грудними дітками 2-3 місяців. У такому віці коклюш дуже страшний і кожен напад кашлю може закінчитися зупинкою дихання. Однієї ночі мені не спалося і я почула, як одна мамочка побігла до медсестер. Її 3-місячну дівчинку направили до реанімації, а жінка в розпачі сама повернулася до палати. Я зайшла до неї і ми разом поплакали, згадали, що не від нас залежить життя людини, а від Бога…Через кілька днів дівчинку повернули мамі в палату – її життя було в безпеці. Я не кажу, що я герой, бо молитися за цих жінок і їхніх дітей було для мене самої підтримкою, бо тоді ти не думаєш тільки про себе і свою проблему.

Коли нас виписали з лікарні, мені було дивно повертатися до звичайного життя. У під’їзді нашого будинку пахло смаженою рибою, хтось із сусідів сварився…Невже увесь цей час життя йшло своїм ритмом?!.

Велику істину відкрив нам Бог через це випробування: Робіть усе без нарікання та сумніву (Фил.2:14). Зараз мені за щастя активність Іллі, бо я бачила, яким «спокійним» він може бути. І всі буденні речі (миття посуду, готування їжі) теж приносять радість, бо в лікарні цього не було…

Ми вдячні Господу за те, що Він провів нас через це! Ми вдячні усім, хто ніс нас на руках молитви і жертвував додаткові кошти на лікування Іллі! Бог настільки милостивий – Він повернув нам через людей рівно ту суму, яку ми витратили на перебування в лікарні і покупку речей, необхідних для здоров’я і дієти Іллі. В усьому ми бачили милість Його!!! Слава Йому!!!

Наші прохання молитися

                                  за служіння:

-       Зараз для нас закрилися двері для проведення євангелізаційний заходів в університетах Львівської Політехніки та Івана Франка і в один гуртожиток ми взагалі не можемо заходити. Моліться, щоб ця ситуація змінилася.

-       Одного нашого студента можуть виселити з гуртожитку за те, що він нас проводив до гуртожитку. Але Андрій все одно хоче, щоб там звіщалося Євангеліє…

-       Ми ходимо благовістити в гуртожитки І. Франка і Ветеринарного коледжу. Моліться, щоб Бог знаходив там своїх овечок.

-       Слава Господу, що хлопці в групах ростуть і духовно і особистісно, але кожен має випробування і зокрема з батьками. Прошу моліться щоби це не стало на заваді їм відвідувати групи.

Із Божим миром і натхненням, Діма, Алла, Іллюшка Нетребенки

Початок 2012 року видався багатим на Божі чудеса!

Тільки в січні наші місіонери з усієї України пройшли навчання, як ефективно працювати в команді. А вже в лютому ми могли практикувати те, що засвоїли. І це було непросто. 1-5 лютого у Хмільниках (Вінницька обл.) студентське служіння влаштовувало чергову Зимову біблійну конференцію (ЗБК) для активних учасників духовного руху в студмістечках. «Не бійся, але говори й не мовчи, бо з тобою ось Я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподіяти зло, бо Я маю в цім місті багато людей» — цей вірш із Дiй 18:9-10 був головним на конференції «Завершити», адже найбільший виклик, що дав Христос усім віруючим – завершити виконання Великого доручення.

Здавалося б, усе як завжди і ми вже знаємо, що до чого, кожен має свою відповідальність, головний лектор готує матеріал… Однак…

За день до початку конференції наш лектор потрапив до лікарні під крапельниці – наслідок місіонерської поїздки до Кенії. У Вінниці в цей час морози сягають 30 градусів нижче нуля. Транспорт не заводиться, дороги заметено…Однак…

Бог дає нам лектора в останній момент – пастор з одеської церкви погоджується вести студентів у темі благовістя. Власне у день, коли всім учасникам конференції потрібно було йти в місто і звіщати Євангеліє, мороз був не більше 13 градусів. І на зворотній дорозі хоча хтось запізнився на свій потяг через замети, хтось скочив в останню хвилину, а львівський потяг запізнився на 5 годин, всі студенти і співробітники дісталися домівок і це було справді дивом для кожного.

Іще хочу розказати історію із благовістя в Хмільниках. Ми ходили в багатоповерхівках. І мали змістовні розмови із тими, хто відкривав нам двері. І вже залишалося небагато часу, та я не хотів його втрачати. Разом зі студенткою із Донецька ми постукали ще в одні двері.  Нам відчинила дівчина студентського віку. Оля ніде не мала змоги навчатися і відразу пішла працювати. Але вона, так як і притаманно її віку, шукає свою дорогу по життю. Вона погодилася поговорити з нами і уважно, не перебиваючи слухала. До неї долучилася її сестра-школярка років 10-12. Вона багато знала про Бога, адже вивчає християнську етику. Вона навіть допомагала сестрі і по-дитячому щиро вірить в Бога.

Коли ми дійшли до питання вибору, Оля сказала, що в її житті зараз немає місця для Бога і Його волі. І коли ми запропонували їй примиритися з Богом вона несподівано сказала: «Так це ж те що мені потрібно!». Ми були приголомшені такими словами – не часто їх почуєш сьогодні. Разом із сестрою вони молилися і просили Бога про зміну і про присутність Його в їхньому житті.
Щойно ми закінчили молитися і почали спілкуватися про впевненість у спасінні, як до нас підійшла її сусідка і запитала, про що ми говоримо. Я відповів, що про християнство, Бога і життя. І вона враз відповіла: «О, Оля так це ж те, що нам потрібно!». Ми були просто шоковані такою заявою. Вдруге за день почути такі слова — це просто неймовірне підбадьорення для благовісника!

Оля несподівано сказала: «Так це ж те, що мені потрібно!». Ми були приголомшені такими словами.

Багато хто зі співробітників ділилися, що давно вже не було такої складної, напруженої, але настільки ж і благословенної конференції!

На сегодняшний день в Кемпус Крусейд  трудятся приблизительно     24 000 сотрудников. Большинство из них находят поддержку для своего служения с помощью отдельных людей. Как оказалось, большинство христиан скорее предпочитают жертвовать деньги на определенное служение, чем в общий фонд или проект. Вклад в личное служение миссионера помогает видеть определенные результаты участия в служении благовестия и ученичества.

Финансовые нужды моего служения

Все миссионеры  «Украины для Христа», как и сотрудники Кэмпус Крусейд по всему миру, должны сами искать партнеров по служению, которые поддерживают  их личное служение.

Любое ваше пожертвование в сумме 50, 100, 300 грн. — очень важно для нас. Перечисление денег может осуществляется тремья способами:

1) С помощью  банковского перевода  на наш счет в любом отделении УкрСоцБанка, .   Бланк для перевода поддержки. Этот способ бесплатный по системе UniPay внутри банка.

2) Через ПриватБанк или терминалы Приват Банка номер карты 4405 8858 1692 8987

Ф.И.О.  - моє

3) посетить нашу страницу на официальном сайте http://www.ufcmission.org/ua/o-nas/missioneryi/netrebenko-dmitro-j-alla.html  и пожертвовать онлайн

4) Приехать к нам во Львов и передать в руки, а может даже и пойти с нами на благовестие в общежитие

Озираючись на прожитий листопад, бачимо, що він пройшов в укріпленні нових студентів у вірі. Ми проводили особисті зустрічі із тими, хто зацікавився не просто англійською мовою на «Англійських клубах», але й задумалися про свої стосунки із Христом через підняті на клубі теми. Хочу підкреслити, що особисті зустрічі проводили не тільки місіонери, але й наші студенти-лідери – дівчата і хлопці, про духовний зріст та активність яких ми просили молитися минулого місяця. Слава Богу!!!

Непросто пояснювати основи життя по вірі та пріоритетність цього вибору людям, які з дитинства вважають себе справжніми християнами, але часто їхній спосіб життя свідчить про зворотнє. Зрештою, духовний зріст залежить від Господа і ми бачимо, що Він здійснює Свою роботу в нових студентах.

Господь надихнув нас провести виїзний семінар «Один шлях», аби розвіяти уявлення цієї молоді, що нібито до Бога є багато доріг, а також щоб закликати студентів шукати істину в Біблії. Цей семінар проходив в Ужгороді 3-4 грудня і на ньому були близько 40 студентів. Лектор Джош Стіл  досконалою українською (!!) підготував цікавий, простий, але принциповий матеріал. Він  наголошував, що спасіння не в релігії, а в Христі, що Біблія – це єдиний ключ до нашого серця і до розуміння Бога, але щоб збагнути це, потрібно не просто читати, але вивчати, досліджувати Слово Боже. І тоді Господь почне відкривати Свої істини, самого Себе.

Моліться конкретно за:

• двох Андріїв, з якими я проходжу уроки для новонавернених. Щоб вони дійсно стали учнями Христа;
• гарне завершення семестру і успішну здачу екзаменів віруючими студентами;
• ситуацію в родині нашого лідера Саші Гордійчука. Батьки перешкоджають йому бачитися з віруючими;
• маємо далеку перспективу повезти 17 студентів на саміт для духовних лідерів в Угорщину.  Хай Господь благословить !

Разом з Вами в одному служінні —      Діма, Алла та Іллюшка.