Вітаємо тебе!
Початок 2012 року видався багатим на Божі чудеса!
[tabs slidertype=»simple»] [tab]А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро порветься! (Екл.4:12) [/tab] [/tabs]
Тільки в січні наші місіонери з усієї України пройшли навчання, як ефективно працювати в команді. А вже в лютому ми могли практикувати те, що засвоїли. І це було непросто. 1-5 лютого у Хмільниках (Вінницька обл.) студентське служіння влаштовувало чергову Зимову біблійну конференцію (ЗБК) для активних учасників духовного руху в студмістечках. «Не бійся, але говори й не мовчи, бо з тобою ось Я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподіяти зло, бо Я маю в цім місті багато людей» — цей вірш із Дiй 18:9-10 був головним на конференції «Завершити», адже найбільший виклик, що дав Христос усім віруючим – завершити виконання Великого доручення.
Здавалося б, усе як завжди і ми вже знаємо, що до чого, кожен має свою відповідальність, головний лектор готує матеріал… Однак…
За день до початку конференції наш лектор потрапив до лікарні під крапельниці – наслідок місіонерської поїздки до Кенії. У Вінниці в цей час морози сягають 30 градусів нижче нуля. Транспорт не заводиться, дороги заметено…Однак…
Бог дає нам лектора в останній момент – пастор з одеської церкви погоджується вести студентів у темі благовістя. Власне у день, коли всім учасникам конференції потрібно було йти в місто і звіщати Євангеліє, мороз був не більше 13 градусів. І на зворотній дорозі хоча хтось запізнився на свій потяг через замети, хтось скочив в останню хвилину, а львівський потяг запізнився на 5 годин, всі студенти і співробітники дісталися домівок і це було справді дивом для кожного.
Іще хочу розказати історію із благовістя в Хмільниках. Ми ходили в багатоповерхівках. І мали змістовні розмови із тими, хто відкривав нам двері. І вже залишалося небагато часу, та я не хотів його втрачати. Разом зі студенткою із Донецька ми постукали ще в одні двері. Нам відчинила дівчина студентського віку. Оля ніде не мала змоги навчатися і відразу пішла працювати. Але вона, так як і притаманно її віку, шукає свою дорогу по життю. Вона погодилася поговорити з нами і уважно, не перебиваючи слухала. До неї долучилася її сестра-школярка років 10-12. Вона багато знала про Бога, адже вивчає християнську етику. Вона навіть допомагала сестрі і по-дитячому щиро вірить в Бога.
Коли ми дійшли до питання вибору, Оля сказала, що в її житті зараз немає місця для Бога і Його волі. І коли ми запропонували їй примиритися з Богом вона несподівано сказала: «Так це ж те що мені потрібно!». Ми були приголомшені такими словами – не часто їх почуєш сьогодні. Разом із сестрою вони молилися і просили Бога про зміну і про присутність Його в їхньому житті.
Щойно ми закінчили молитися і почали спілкуватися про впевненість у спасінні, як до нас підійшла її сусідка і запитала, про що ми говоримо. Я відповів, що про християнство, Бога і життя. І вона враз відповіла: «О, Оля так це ж те, що нам потрібно!». Ми були просто шоковані такою заявою. Вдруге за день почути такі слова — це просто неймовірне підбадьорення для благовісника!
Багато хто зі співробітників ділилися, що давно вже не було такої складної, напруженої, але настільки ж і благословенної конференції!
— Студентський саміт для лідерів з усієї Східної Європи, що буде на початку березня в Будапешті. Від Львова їде 15 студентів. Це буде спілкування із однолітками, молитва, прославління, підбадьорення у благовісті.
— духовний розвиток хлопців у новій малій групі, яку я почав вести (4 Андрії та Володя, ). А також за розвиток чоловічого служіння у Львові в цілому;
— УВАГА!!!!! Моліться за нашого Іллюшку. Він хворіє на кашлюк (коклюш). Навіть потрапили до лікарні, однак завдяки Богу приступи кашлю в Іллі не такі страшні вже і нас відпустили лікуватися вдома Та не довго ми тішилися — зараз Ілля знову в лікарні — додалося ще гостре, харчове отруєння. Просимо моліться за його стан. А також за нас – щоби ми збрігали спокій в цій ситуації, для нас не простій. Знаємо що Господь це допускає, але це дуже тяжко для нас
