Служіння сімї Нетребенко серед студентів

Закінчився рік напруженої роботи на ниві Божій. Ми багато пройшли і що саме цінне – разом. Слава за це нашому Батьку що на небесах!

Отже цей рік нам приніс багато змін.

По-перше, ми переїхали в нове місце. В нове місто населенням близько 1млн жителів і студентами близько 100 000.  22 ВНЗ і маса навчальних закладів меншої акридетації. Львів – це студентських оплот для молоді заходу. Сюди хочуть приїхати на навчання і і вони відкриті до розмови «про духовне».

За цей рік ми звикали до культури, звичаїв, навчалися ділитися благою звісткою в цій культурі, дружили, спілкувалися, будували мости, спостерігали зміни в людських життях і мали честь вкладати в молодь Слова Господа. Проводили різноманітні Євангелізаційні заходи, ходили до гуртожитку для благовістя,але більш за все ми вкладали у вже нашу молодь. Проводили Малі Групи, Молитовні Вечори, тематичні групи для хлопців і дівчат.

Коли здійснюєш служіння щодня – не дуже помічаєш який вплив маєш, але коли в кінці року ми підвели підсумки то зрозуміли що це гарний результат. Ми розповіли Євангеліє 350 людям особисто і близько 2000 через загальні заходи і роздаточні матеріали.

В цьому році ми почали вести свій власний блог christian.com.ua а Алла почала використовувати свої вміння і навички журналіста на славу Божу. Вона зараз веде сайт місії ufcmission.org.ua А також розробляє нове інформаційне видання «РАЗОМ», яке виходить щоквартально.  Якщо ви  хочете отримувати його напишіть нам про совє бажання з поштовою адресою

Щиро дякуємо що Ви були з нами разом в служінні серед молоді. Вірю що Господь хоче бачити нашу країну благословенною і відродженою.  Давайте не опускати руки молитви і пам’ятати що молитва це заповідь Бога а не мої слова до Вас. А служіння це та справа яка без молитви не рухається. Тому брати і сестри прошу не опускайте руки молитви і пожертви. Це Господьня справа. Це питання життя і смерті.

У вкладенні відкрийте листа, в якому можете побачити наші потреби  а також свідоцтва студентів ЩО ДЛЯ НИХ КЕМПУС?

Читайте. Моліться. Живіть для Бога.

По-перше, ми переїхали в нове місце. В нове місто населенням близько 1млн жителів і студентами близько 100 000.  22 ВНЗ і маса навчальних закладів меншої акридетації. Львів – це студентських оплот для молоді заходу. Сюди хочуть приїхати на навчання і і вони відкриті до розмови «про духовне».

Роман

«КЕМПУС — це люди, за допомогою яких я познайомився ближче з Богом; — це те місце, де я змінив своє життя. А зараз за допомогою Духа Святого я хочу змінювати серця інших студентів.

Зараз я на 4 курсі і є волонтером в КЕМПУСІ, але планую і в майбутньому  продовжувати служіння тут. Може в інших ролях — наприклад як партнер служіння  фінансовий чи служитель.»

Настя Лойко

«Кемпус для мене — можливість дружити і розвивати стосунки з віруючими студентами, разом служити невіруючій молоді. У цьому   студентському русі я можу проявляти і розвивати таланти, якими мене наділив Бог.

Кемпус — це також  поради, підтримка і допомога більш зрілих християн в моєму духовному рості.»

Андрій

«КЕМПУС — для мене, це середовище людей-однодумців, де можна гарно і з  користю провести час! КЕМПУС — це як засіб самореалізації,розвиток,як особистості в християнському стилі.

Тепер я хочу стати корисним частиною команди КЕМПУС. Тут можна не просто знайти гарних друзів, але й чути про Бога, роздумувати про своє життя, бачити  діючих християн.»

Юля

«КЕМПУС  — це місце, де Господь показав мені справжнє християнство; де Бог довів мені, що народитися в сім’ї, де дотримуються християнських цінностей, — не означає бути християнкою. Бути християнкою означає любити те, що любив Христос, робити те, що Він робив і йти туди, куди Він посилає. Вдячна Богу за місіонерів КЕМПУСу, вони стали інструментом в руках Бога, через яких Господь ефективно і постійно працює в мені, доводячи моє християнство до належного вигляду! Вони допомогли мені побачити нагальність потреби нести Євангеліє усім людям. Господь саме через них запалив мене вогнем радісного служіння !»

Моліться, будь ласка за:

• Студентів (хлопців і дівчат), які зростали в цьому семестрі духовно, тих нових 17 що додалися в цьому році, тих хто чули заклик жити посвяченим Господеві життям, але так  і прийняли цього;
• За перший міський літній, євангелізаційний проект «Дорожче за золото» 8-14.06.12  у  Львові (я є організатором цього проекту у Львові від КЕМПУСА тому мені потрібна особлива мудрість і ведіння Духа Святого, учасників, благовістя, співпрацю з церквою “Христове Спілкування”);
• Нашу фінансову підтримку (фінансовим партнерам—обновлення та укріплення у призванні бути вірними та знаходження нових).

З любов’ю у Христі сім’я Нетребенко

Як завжди, до такого не зовсім можна підготуватися.

У кінці січня Ілля захворів на кашлюк (коклюш) і ми потрапили до інфекційної лікарні. Через кілька днів нас відпустили лікуватися додому, але ми знову повернулися до палати уже з критичним рівнем ацетону. Протягом шести днів Ілля був під крапельницями і тільки спав чи лежав. Був дуже кволим і нічого не хотів. У цей нелегкий час кілька речей підтримували мене в лікарні із ним:

1. Молитва багатьох друзів – коли підкочувався відчай, я нагадувала собі, що за нас моляться місіонери, студенти, партнери, а отже, я не сама. У моєму житті це був найяскравіший період, коли я просто фізично відчувала силу молитви!

2. Слово Боже – якраз у лікарні почала читати книгу Йова: «Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?» (Йов2:10) риторично запитав Йов

3. Не зацикленість на своїй проблемі – у лікарні лежали мами із грудними дітками 2-3 місяців. У такому віці коклюш дуже страшний і кожен напад кашлю може закінчитися зупинкою дихання. Однієї ночі мені не спалося і я почула, як одна мамочка побігла до медсестер. Її 3-місячну дівчинку направили до реанімації, а жінка в розпачі сама повернулася до палати. Я зайшла до неї і ми разом поплакали, згадали, що не від нас залежить життя людини, а від Бога. Через кілька днів дівчинку повернули мамі в палату – її життя було в безпеці. Я не кажу, що я герой, бо молитися за цих жінок і їхніх дітей було для мене самої підтримкою, бо тоді ти не думаєш тільки про себе і свою проблему.

Коли нас виписали з лікарні, мені було дивно повертатися до звичайного життя. У під’їзді нашого будинку пахло смаженою рибою, хтось із сусідів сварився. Невже увесь цей час життя йшло своїм ритмом?!.

Велику істину відкрив нам Бог через це випробування: Робіть усе без нарікання та сумніву (Фил.2:14). Зараз мені за щастя активність Іллі, бо я бачила, яким «спокійним» він може бути. І всі буденні речі (миття посуду, готування їжі) теж приносять радість, бо в лікарні цього не було.

Ми вдячні Господу за те, що Він провів нас через це! Ми вдячні усім, хто ніс нас на руках молитви і жертвував додаткові кошти на лікування Іллі! Бог настільки милостивий – Він повернув нам через людей рівно ту суму, яку ми витратили на перебування в лікарні і покупку речей, необхідних для здоров’я і дієти Іллі. В усьому ми бачили милість Його!!! Слава Йому!!!

Наші прохання молитися за служіння:

—       Зараз для нас закрилися двері для проведення євангелізаційний заходів в університетах Львівської Політехніки та Івана Франка і в один гуртожиток ми взагалі не можемо заходити. Моліться, щоб ця ситуація змінилася.

—       Одного нашого студента можуть виселити з гуртожитку за те, що він нас проводив до гуртожитку. Але Андрій все одно хоче, щоб там звіщалося Євангеліє.

—       Ми ходимо благовістити в гуртожитки І. Франка і Ветеринарного коледжу. Моліться, щоб Бог знаходив там своїх овечок.

—       Слава Господу, що хлопці в групах ростуть і духовно і особистісно, але кожен має випробування і зокрема з батьками. Прошу моліться щоби це не стало на заваді їм відвідувати групи.

Із Божим миром і натхненням, Діма, Алла, Іллюшка Нетребенки

Саміт….. Таке собі слово що, здебільшого, викликає асоціації з G7 (велика сімка) або ж G 20 (група двадцяти). На думку теж приходять форуми в Давосі, саміти з глобалізації, всесвітнього потепління та боротьби з бідністю. Яку би подію за собою не окреслювало це слово, одне залишається незмінним – нації об’єднуються, щоб разом вирішувати проблеми сучасного суспільства та приймати виклики, які готують світові тенденції.

Об’єднуємось і ми — студенти та співробітники Кемпус Крусейду зі Східної Європи та Росії, щоб поділитися досвідом своїх служінь, напрацювати нові шляхи і методи досягнення молоді Христовою Євангелією та у спільній молитві й прославленні просити в Бога відкривати серця студентів нашого регіону до покаяння та віри.

Студентський Лідерський Саміт в м. Шіофок (Угорщина) зібрав 320 студентів лідерів із 18 країн Східної Європи та Росії. Вперше, за більш ніж 20 років існування нашого руху у Східній Європі, така подія стала реальністю. Нове бачення — «Рух, керований студентами» зробило необхідним таку зустріч.

Україну представляли 44 студенти та 5 співробітників. Основна тема саміту взята з книги Ісаї 6:8 «Кого я пошлю? Who will go?» – запитує Господь. Східноєвропейський регіон налічує 14 мільйонів студентів та 3344 університети. Велика територія для звіщення Слова.

На Саміті ми говорили про сучасний портрет студента, про нові шляхи досягнення студентів Євангелієм, про портрет лідера-слуги та важливість наставництва. Українські студенти подружилися з польськими і попереду ми плануємо спільну працю. Але найважливіше, щоб кожен із нас узяв на себе відповідальність на місцях бути тим, із кого розпочинається духовний рух.

Наталя Булка (співробітниця з команди КЕМПУС-Львів)

Це був період випробувань для нашої сім’ї…

Як завжди, до такого не зовсім можна підготуватися.

У кінці січня Ілля захворів на кашлюк (коклюш) і ми потрапили до інфекційної лікарні. Через кілька днів нас відпустили лікуватися додому, але ми знову повернулися до палати уже з критичним рівнем ацетону. Протягом шести днів Ілля був під крапельницями і тільки спав чи лежав. Був дуже кволим і нічого не хотів… У цей нелегкий час кілька речей підтримували мене в лікарні із ним:

1. Молитва багатьох друзів – коли підкочувався відчай, я нагадувала собі, що за нас моляться місіонери, студенти, партнери, а отже, я не сама. У моєму житті це був найяскравіший період, коли я просто фізично відчувала силу молитви!

2. Слово Боже – якраз у лікарні почала читати книгу Йова: «Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?» (Йов2:10) риторично запитав Йов

3. Не зацикленість на своїй проблемі – у лікарні лежали мами із грудними дітками 2-3 місяців. У такому віці коклюш дуже страшний і кожен напад кашлю може закінчитися зупинкою дихання. Однієї ночі мені не спалося і я почула, як одна мамочка побігла до медсестер. Її 3-місячну дівчинку направили до реанімації, а жінка в розпачі сама повернулася до палати. Я зайшла до неї і ми разом поплакали, згадали, що не від нас залежить життя людини, а від Бога…Через кілька днів дівчинку повернули мамі в палату – її життя було в безпеці. Я не кажу, що я герой, бо молитися за цих жінок і їхніх дітей було для мене самої підтримкою, бо тоді ти не думаєш тільки про себе і свою проблему.

Коли нас виписали з лікарні, мені було дивно повертатися до звичайного життя. У під’їзді нашого будинку пахло смаженою рибою, хтось із сусідів сварився…Невже увесь цей час життя йшло своїм ритмом?!.

Велику істину відкрив нам Бог через це випробування: Робіть усе без нарікання та сумніву (Фил.2:14). Зараз мені за щастя активність Іллі, бо я бачила, яким «спокійним» він може бути. І всі буденні речі (миття посуду, готування їжі) теж приносять радість, бо в лікарні цього не було…

Ми вдячні Господу за те, що Він провів нас через це! Ми вдячні усім, хто ніс нас на руках молитви і жертвував додаткові кошти на лікування Іллі! Бог настільки милостивий – Він повернув нам через людей рівно ту суму, яку ми витратили на перебування в лікарні і покупку речей, необхідних для здоров’я і дієти Іллі. В усьому ми бачили милість Його!!! Слава Йому!!!

Наші прохання молитися

                                  за служіння:

—       Зараз для нас закрилися двері для проведення євангелізаційний заходів в університетах Львівської Політехніки та Івана Франка і в один гуртожиток ми взагалі не можемо заходити. Моліться, щоб ця ситуація змінилася.

—       Одного нашого студента можуть виселити з гуртожитку за те, що він нас проводив до гуртожитку. Але Андрій все одно хоче, щоб там звіщалося Євангеліє…

—       Ми ходимо благовістити в гуртожитки І. Франка і Ветеринарного коледжу. Моліться, щоб Бог знаходив там своїх овечок.

—       Слава Господу, що хлопці в групах ростуть і духовно і особистісно, але кожен має випробування і зокрема з батьками. Прошу моліться щоби це не стало на заваді їм відвідувати групи.

Із Божим миром і натхненням, Діма, Алла, Іллюшка Нетребенки

Вітаємо тебе!

Початок 2012 року видався багатим на Божі чудеса!

[tabs slidertype=»simple»] [tab]А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро порветься! (Екл.4:12) [/tab] [/tabs] 

Тільки в січні наші місіонери з усієї України пройшли навчання, як ефективно працювати в команді. А вже в лютому ми могли практикувати те, що засвоїли. І це було непросто. 1-5 лютого у Хмільниках (Вінницька обл.) студентське служіння влаштовувало чергову Зимову біблійну конференцію (ЗБК) для активних учасників духовного руху в студмістечках. «Не бійся, але говори й не мовчи, бо з тобою ось Я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподіяти зло, бо Я маю в цім місті багато людей» — цей вірш із Дiй 18:9-10 був головним на конференції «Завершити», адже найбільший виклик, що дав Христос усім віруючим – завершити виконання Великого доручення.

Здавалося б, усе як завжди і ми вже знаємо, що до чого, кожен має свою відповідальність, головний лектор готує матеріал… Однак…

За день до початку конференції наш лектор потрапив до лікарні під крапельниці – наслідок місіонерської поїздки до Кенії. У Вінниці в цей час морози сягають 30 градусів нижче нуля. Транспорт не заводиться, дороги заметено…Однак…

Бог дає нам лектора в останній момент – пастор з одеської церкви погоджується вести студентів у темі благовістя. Власне у день, коли всім учасникам конференції потрібно було йти в місто і звіщати Євангеліє, мороз був не більше 13 градусів. І на зворотній дорозі хоча хтось запізнився на свій потяг через замети, хтось скочив в останню хвилину, а львівський потяг запізнився на 5 годин, всі студенти і співробітники дісталися домівок і це було справді дивом для кожного.

Іще хочу розказати історію із благовістя в Хмільниках. Ми ходили в багатоповерхівках. І мали змістовні розмови із тими, хто відкривав нам двері. І вже залишалося небагато часу, та я не хотів його втрачати. Разом зі студенткою із Донецька ми постукали ще в одні двері.  Нам відчинила дівчина студентського віку. Оля ніде не мала змоги навчатися і відразу пішла працювати. Але вона, так як і притаманно її віку, шукає свою дорогу по життю. Вона погодилася поговорити з нами і уважно, не перебиваючи слухала. До неї долучилася її сестра-школярка років 10-12. Вона багато знала про Бога, адже вивчає християнську етику. Вона навіть допомагала сестрі і по-дитячому щиро вірить в Бога.

Коли ми дійшли до питання вибору, Оля сказала, що в її житті зараз немає місця для Бога і Його волі. І коли ми запропонували їй примиритися з Богом вона несподівано сказала: «Так це ж те що мені потрібно!». Ми були приголомшені такими словами – не часто їх почуєш сьогодні. Разом із сестрою вони молилися і просили Бога про зміну і про присутність Його в їхньому житті.
Щойно ми закінчили молитися і почали спілкуватися про впевненість у спасінні, як до нас підійшла її сусідка і запитала, про що ми говоримо. Я відповів, що про християнство, Бога і життя. І вона враз відповіла: «О, Оля так це ж те, що нам потрібно!». Ми були просто шоковані такою заявою. Вдруге за день почути такі слова — це просто неймовірне підбадьорення для благовісника!

Багато хто зі співробітників ділилися, що давно вже не було такої складної, напруженої, але настільки ж і благословенної конференції!