Рубрика: Молитовні листи

Це був період випробувань для нашої сім’ї…

Як завжди, до такого не зовсім можна підготуватися.

У кінці січня Ілля захворів на кашлюк (коклюш) і ми потрапили до інфекційної лікарні. Через кілька днів нас відпустили лікуватися додому, але ми знову повернулися до палати уже з критичним рівнем ацетону. Протягом шести днів Ілля був під крапельницями і тільки спав чи лежав. Був дуже кволим і нічого не хотів… У цей нелегкий час кілька речей підтримували мене в лікарні із ним:

1. Молитва багатьох друзів – коли підкочувався відчай, я нагадувала собі, що за нас моляться місіонери, студенти, партнери, а отже, я не сама. У моєму житті це був найяскравіший період, коли я просто фізично відчувала силу молитви!

2. Слово Боже – якраз у лікарні почала читати книгу Йова: «Чи ж ми будем приймати від Бога добре, а злого не приймем?» (Йов2:10) риторично запитав Йов

3. Не зацикленість на своїй проблемі – у лікарні лежали мами із грудними дітками 2-3 місяців. У такому віці коклюш дуже страшний і кожен напад кашлю може закінчитися зупинкою дихання. Однієї ночі мені не спалося і я почула, як одна мамочка побігла до медсестер. Її 3-місячну дівчинку направили до реанімації, а жінка в розпачі сама повернулася до палати. Я зайшла до неї і ми разом поплакали, згадали, що не від нас залежить життя людини, а від Бога…Через кілька днів дівчинку повернули мамі в палату – її життя було в безпеці. Я не кажу, що я герой, бо молитися за цих жінок і їхніх дітей було для мене самої підтримкою, бо тоді ти не думаєш тільки про себе і свою проблему.

Коли нас виписали з лікарні, мені було дивно повертатися до звичайного життя. У під’їзді нашого будинку пахло смаженою рибою, хтось із сусідів сварився…Невже увесь цей час життя йшло своїм ритмом?!.

Велику істину відкрив нам Бог через це випробування: Робіть усе без нарікання та сумніву (Фил.2:14). Зараз мені за щастя активність Іллі, бо я бачила, яким «спокійним» він може бути. І всі буденні речі (миття посуду, готування їжі) теж приносять радість, бо в лікарні цього не було…

Ми вдячні Господу за те, що Він провів нас через це! Ми вдячні усім, хто ніс нас на руках молитви і жертвував додаткові кошти на лікування Іллі! Бог настільки милостивий – Він повернув нам через людей рівно ту суму, яку ми витратили на перебування в лікарні і покупку речей, необхідних для здоров’я і дієти Іллі. В усьому ми бачили милість Його!!! Слава Йому!!!

Наші прохання молитися

                                  за служіння:

—       Зараз для нас закрилися двері для проведення євангелізаційний заходів в університетах Львівської Політехніки та Івана Франка і в один гуртожиток ми взагалі не можемо заходити. Моліться, щоб ця ситуація змінилася.

—       Одного нашого студента можуть виселити з гуртожитку за те, що він нас проводив до гуртожитку. Але Андрій все одно хоче, щоб там звіщалося Євангеліє…

—       Ми ходимо благовістити в гуртожитки І. Франка і Ветеринарного коледжу. Моліться, щоб Бог знаходив там своїх овечок.

—       Слава Господу, що хлопці в групах ростуть і духовно і особистісно, але кожен має випробування і зокрема з батьками. Прошу моліться щоби це не стало на заваді їм відвідувати групи.

Із Божим миром і натхненням, Діма, Алла, Іллюшка Нетребенки

Вітаємо тебе!

Початок 2012 року видався багатим на Божі чудеса!

[tabs slidertype=»simple»] [tab]А коли б хто напав на одного, то вдвох вони стануть на нього, і нитка потрійна не скоро порветься! (Екл.4:12) [/tab] [/tabs] 

Тільки в січні наші місіонери з усієї України пройшли навчання, як ефективно працювати в команді. А вже в лютому ми могли практикувати те, що засвоїли. І це було непросто. 1-5 лютого у Хмільниках (Вінницька обл.) студентське служіння влаштовувало чергову Зимову біблійну конференцію (ЗБК) для активних учасників духовного руху в студмістечках. «Не бійся, але говори й не мовчи, бо з тобою ось Я, і на тебе ніхто не накинеться, щоб тобі заподіяти зло, бо Я маю в цім місті багато людей» — цей вірш із Дiй 18:9-10 був головним на конференції «Завершити», адже найбільший виклик, що дав Христос усім віруючим – завершити виконання Великого доручення.

Здавалося б, усе як завжди і ми вже знаємо, що до чого, кожен має свою відповідальність, головний лектор готує матеріал… Однак…

За день до початку конференції наш лектор потрапив до лікарні під крапельниці – наслідок місіонерської поїздки до Кенії. У Вінниці в цей час морози сягають 30 градусів нижче нуля. Транспорт не заводиться, дороги заметено…Однак…

Бог дає нам лектора в останній момент – пастор з одеської церкви погоджується вести студентів у темі благовістя. Власне у день, коли всім учасникам конференції потрібно було йти в місто і звіщати Євангеліє, мороз був не більше 13 градусів. І на зворотній дорозі хоча хтось запізнився на свій потяг через замети, хтось скочив в останню хвилину, а львівський потяг запізнився на 5 годин, всі студенти і співробітники дісталися домівок і це було справді дивом для кожного.

Іще хочу розказати історію із благовістя в Хмільниках. Ми ходили в багатоповерхівках. І мали змістовні розмови із тими, хто відкривав нам двері. І вже залишалося небагато часу, та я не хотів його втрачати. Разом зі студенткою із Донецька ми постукали ще в одні двері.  Нам відчинила дівчина студентського віку. Оля ніде не мала змоги навчатися і відразу пішла працювати. Але вона, так як і притаманно її віку, шукає свою дорогу по життю. Вона погодилася поговорити з нами і уважно, не перебиваючи слухала. До неї долучилася її сестра-школярка років 10-12. Вона багато знала про Бога, адже вивчає християнську етику. Вона навіть допомагала сестрі і по-дитячому щиро вірить в Бога.

Коли ми дійшли до питання вибору, Оля сказала, що в її житті зараз немає місця для Бога і Його волі. І коли ми запропонували їй примиритися з Богом вона несподівано сказала: «Так це ж те що мені потрібно!». Ми були приголомшені такими словами – не часто їх почуєш сьогодні. Разом із сестрою вони молилися і просили Бога про зміну і про присутність Його в їхньому житті.
Щойно ми закінчили молитися і почали спілкуватися про впевненість у спасінні, як до нас підійшла її сусідка і запитала, про що ми говоримо. Я відповів, що про християнство, Бога і життя. І вона враз відповіла: «О, Оля так це ж те, що нам потрібно!». Ми були просто шоковані такою заявою. Вдруге за день почути такі слова — це просто неймовірне підбадьорення для благовісника!

Багато хто зі співробітників ділилися, що давно вже не було такої складної, напруженої, але настільки ж і благословенної конференції!

Озираючись на прожитий листопад, бачимо, що він пройшов в укріпленні нових студентів у вірі. Ми проводили особисті зустрічі із тими, хто зацікавився не просто англійською мовою на «Англійських клубах», але й задумалися про свої стосунки із Христом через підняті на клубі теми. Хочу підкреслити, що особисті зустрічі проводили не тільки місіонери, але й наші студенти-лідери – дівчата і хлопці, про духовний зріст та активність яких ми просили молитися минулого місяця. Слава Богу!!!

Непросто пояснювати основи життя по вірі та пріоритетність цього вибору людям, які з дитинства вважають себе справжніми християнами, але часто їхній спосіб життя свідчить про зворотнє. Зрештою, духовний зріст залежить від Господа і ми бачимо, що Він здійснює Свою роботу в нових студентах.

Господь надихнув нас провести виїзний семінар «Один шлях», аби розвіяти уявлення цієї молоді, що нібито до Бога є багато доріг, а також щоб закликати студентів шукати істину в Біблії. Цей семінар проходив в Ужгороді 3-4 грудня і на ньому були близько 40 студентів. Лектор Джош Стіл  досконалою українською (!!) підготував цікавий, простий, але принциповий матеріал. Він  наголошував, що спасіння не в релігії, а в Христі, що Біблія – це єдиний ключ до нашого серця і до розуміння Бога, але щоб збагнути це, потрібно не просто читати, але вивчати, досліджувати Слово Боже. І тоді Господь почне відкривати Свої істини, самого Себе.

Моліться конкретно за:

• двох Андріїв, з якими я проходжу уроки для новонавернених. Щоб вони дійсно стали учнями Христа;
• гарне завершення семестру і успішну здачу екзаменів віруючими студентами;
• ситуацію в родині нашого лідера Саші Гордійчука. Батьки перешкоджають йому бачитися з віруючими;
• маємо далеку перспективу повезти 17 студентів на саміт для духовних лідерів в Угорщину.  Хай Господь благословить !

Разом з Вами в одному служінні —      Діма, Алла та Іллюшка.

Мир тобі!

У Львові ми маємо цікаве служіння, адже воно має різні форми благовістя.

У вересневому листі ми просили молитися за Англійський Клуб. Сьогодні хочемо засвідкувати про відповіді на молитви.

У жовтні ми сіяли, пололи, поливали. Чекаємо сходів.

Вся команда співробітників (6 чоловік) була єдина у баченні цього проекту, і кожен мав свою чітку відповідальність. Але ми б не зробили такий обсяг роботи без посвячених Богу студентів, які кожен день допомагали, молилися, деякі тримали піст, а деякі вже вели дискусійні групи на біблійну тематику.

Ми молилися про 90 нових студентів, а прийшло 110. Ми відібрали 90, але до кінця Англійського клубу їх вже знову було за 100. Всі були рівномірно розділені на 3 групи. Ми мали 4 частини на це заняття: власне вивчення мови (з нами разом служили 6 американців, які проживають у Львові), перерва і спілкування, біблійна англійська частина і біблійна українська (питання про Бога, гріх, Ісуса Христа і Спасіння).

В моїй групці було 11 хлопців, з яких 2 мусульмани. Власне останнє принесло цікавий елемент – Ясін і Амін (так їх звати) почали ставити провокаційні питання («Як розуміти Трійцю?», «Як ми ставимося до Христа Ісуса?», «У що ми віримо після смерті?»), на які наші новоприбувші хлопці з католицькими традиціями не мали відповіді. А це в свою чергу дало подальше розуміння, що треба знати у що ти віриш і мати чітку позицію.

3 тижні англійських клубів пролетіли так швидко, що ми тільки озираємося. Тепер зустрічаємося із багатьма окремо і цікавимося,  як же вони особисто бачать себе перед Богом, розбираємося з їхніми «віруваннями» і маємо ще раз нагоду розповісти Євангеліє, а також запропонувати проходити Step Up (кроки до духовного зростання).

Перш за все, ми маємо подяки за:

• Благословенно проведений Англійський клуб.
• Слава Господу за те, що Він через тебе благословляє свою справу серед молоді України;
• Особлива вдячність за Романа і Дмитра — посвячених студентів, які горять служити Богу: допомагали мені в групі хлопців і самі активно росли духовно;

 «Ничто не защищает человеческую душу от Врага лучше, чем тревога и неизвестность. Враг хочет, чтобы люди сосредоточились на своем деле; наша задача — поддерживать их мысли о том, что может с ними случиться».

Клайв Льюїс «Письма Баламута»

Кілька місяців тому – під час підготовки до переїзду і збору фінансової підтримки —  наші душі постійно балансували між тривогою і довірою Богові. Талановитий письменник і відданий християнин Клайв Льюїс  дуже точно описав наміри лукавого для нас. Тепер, озираючись назад, ми можемо аналізувати і дякувати Господеві, що в критичний момент у нас знайшовся послух, щоб просто виконувати свою справу – готуватися до переїзду і збирати підтримку, — не знаючи, який буде результат. Неодноразово ми дякували і дякуємо за Ваші пожертви і молитви. Ваша вірність надає нам духовних і фізичних (у прямому змісті цього слова) сил, щоби йти й проповідувати «Христа розп’ятого».

 «Итак смиритесь под крепкую руку Божию, да вознесет вас в свое время.  

Все заботы ваши возложите на Него, ибо Он печется о вас».

(1Пет.5:6-7)  

Ці вірші зі Святого Писання стали для нас відкриттям, підтримкою, інструкцією для виживання у стані невідомості.

І зараз ми радіємо – Бог привів нас у чудове місце. Звісно, доводиться звикати до культурних особливостей Західної України: до того, що в магазині нам «можуть врізати» (тобто відрізати півхлібини); що всі дуже чемні, але не варто наступати комусь на ногу в маршрутці, бо вийде шкандаль; що в неділю увесь Львів іде, їде чи ледь-ледь пересуває ноги до церкви на службу; що в громадському транспорті і на вулицях всі хрестяться, коли проїжджаємо (проходимо) повз храм, перериваючи інколи при цьому інше заняття – розпивання пива…

…І нові співробітники, і нові студенти щиро прийняли нас і допомагають нам адаптуватися. Львівська команда місіонерів дуже молода (ми одні сімейні) з усіма наслідками – всі запалені служити, посвячені, та що найголовніше – в команді панує атмосфера першої любові до Господа. В одному з наступних листів ми познайомимо Вас ближче із місіонерами і студентами львівського служіння.

 Зараз хочемо  дякувати Богові за те, що вже відбувається на Його ниві у Львові:

—  студенти активні – беруть участь у групах з вивчення Біблії (діє 4 групи);

— провели навчальну виїзну конференцію для лідерів (понад 20 студентів);

— роздавали щотижневики з обміном на анкету-відгук біля гуртожитків двох університетів: Львівьскої Політехніки та Національного університету ім. І. Франка (роздано 2000 щотижневиків);

— ходимо разом зі студентами на благовістя до гуртожитків (для нас, як новачків у Львові, а особливо після твердого ґрунту в КПІ та НАУ,  було дивним, що багато хто хоче помолитися молитвою покаяння. Однак варто враховувати місцеву ментальність – для набожних греко-католиків молитва є нормальним явищем. Тому на новому місці акцент, як ми зрозуміли, потрібно ставити на учнівстві, щоб поступово традиційність стала вірою живою).

 У нашому молитовному календарі:

— з 10 по 24 жовтня гаряча пора – починаємо євангелізаційний Англійський клуб для студентів, який значною мірою задає імпульс у подальшому служінні. Просимо Вас долучатися до молитов у цей період;

— і, звісно, моліться за те, щоб ми були благословінням, а не тягарем на новому місці і наші життєві переміни не впливали на служіння Йому Єдиному!

З радістю й любов’ю, Діма та Алла

P.S. До літа Бог дав нам чудове просторе житло. Скористайтеся можливістю побачити Львів і зупинитися у нас. Запрошуємо на каву до Львова 🙂

Вітаю Вас! 

Я не писав вам у більш ніж два місяці. Нарешті, після довгого мовчання, ми починаємо посилати наші листи молитву знову. Дякуємо за очікування. Терпіння завжди винагороджується.

Ви можете прочитати в нашому листі, що ми не в Києві вже, але не у Львові все ж, хвала Господу з нами Його відповіді на молитву, і з’ясувати,   про наші плани на найближчий місяць.

Відразу дам  відповідь на питання, як ми?

Ми добре. Бог нас оберігає і посилає нам свою допомогу з різних усюд. Маючи багато невизначеностей і стресорів, ми довіряємося, що Христос це все бачить і використовує для Своєї слави.

Вже не в Києві але ще й не у Львові. Вирішили зекономити і виїхати з київської квартири раніше та  поїхати до батьків у Черкаську область. У Іллі по приїзді на нове місце стався розлад травлення, тож зараз у нього дієта. Але він дуже радує дідусів і бабусь, він для них і валідольчик і корвалольчик. Починає активно говорити – щодня одне-два нових слова.

Відповіді на молитви

Бог нам послав житло у Львові, при чому ми  до цього міста ще не їздили. Сім’я, яка переїздить до Києва, пропонує нам жити в їхній квартирі. Дякуємо тим, хто молився за наше житло у Львові.

Наші речі вже у Львові, і за це особлива Слава Богу. Дехто з Вас допомагав у перевозі речей; дехто прийшов щоб просто допомогти завантажити; дехто щоб допомогти по прибирати квартиру; дехто просто телефонним дзвінком і підбадьоренням.

Також дякуємо тим, хто молився за пошук партерів. Ми знайшли 55% від нашої цілі. Слава Богу! Це велика сума. Але це ще не все. Тому я буду ще шукати. Моліться прошу за Боже водіння в цьому питанні.  Можливо, Ви в цьому також можете допомогти, щоби поспілкуватися з іншими – Вашими знайомими братами і сестрами. Може Господь побудить когось із них.

Зараз час коли відбуваються різні літні проекти. Євангелізаційні або направленні на зміцнення віри вже християн чи новонавернених. Тож ще одна молитовна потреба є  молитва за проекти. А зокрема: — за відповідальних дерикторів , — за кожного співробітника або студента, які мають будь яку відповідальність в таборах.

Наша команда  приймала участь в літньому проекті в Яремчі, де збералися студентські команди з Києва, Львова, Дніпропетровська та Миколаєва. А загалом цього року в Україні будуть 4 проекти: Дороже кубка (Київ); Дороже кубка (Донецьк); Живи на повну (Яремча); Морський (Судак) зараз розпочався.

Студенти поздавали всі спити. Всі пройшли до слідуючого курсу, багато матимуть стипендії.

Наші плани далі: 3.08 я поїду на всеукраїнський фестиваль, де буду представляти  служіння кемпусу в Україні; 6.08 буду в Черкасах; з 9по14.08 ми матимемо можливість бути сімєю на конференції для співробітників і вже потім звідти до Львова.

Ми Вас любимо. Ми цінуємо це. Нам важко від’їжджати з Києва –ви, ваша любов і  велика відстань. Але, я вірю, — ми станемо ще ближчі і ще дружніші.

Молимося за Вас. І просимо щоб Отець давав вам теж підбадьорення і довіри Йому.  Адже це приємно. У цьому підбадьорення для нас.

“Семена, дяющие плод праведности,

мирно сеються теми, кто творит мир”

Иакова 3:18

Минуле

Христос Воїстину Воскрес! Вітаємо тебе зі святом Перемоги Ісуса Христа.

«Христос, Ты — жизнь и путь для жизни,

Дающий смысл для бытия,

Ценою жизни дверь в отчизну

открыл ты грешникам, как я.»

Хотілося б, щоб усі ми пронесли ці слова крізь життя, як гімн християнської надії.

У попередньому листі ми просили молитися за групу для хлопців. Бог відповів на молитви – вона проходила два місяці поспіль в 11 гуртожитку Авіаційного університету. Хлопці, які ходять на групу дуже різні: троє віруючих (але вони ще не знайшли своє покликання і служіння Господу), один католик і двоє новонавернених. Я бачив, що для них актуальними є ключові теми християнства, які ми разом розглядали: «Хто ми у Христі Ісусі», «Що таке молитва», «Регулярність і важливість читання Біблії», «Церква».

Я і далі прошу тебе молитися за цих хлопців. Вони лише почали знайомитися, здружуватися, відкриватися і ділитися своїми духовними успіхами і поразками.

Теперішнє

Христос Воскрес у серці Діми! Закінчився семестр служіння в цьому навчальному році і Господь збирає плоди. Наприкінці семестру Христос Воскрес у серці ще одного хлопця – Діми. Ми знали його вже три роки, але він не мав бажання чути про Бога більше.

Однак, Господь мав інші плани, допускаючи у його житті випробування, роздуми, зустрічі із віруючими людьми. І місяць тому ми почали переписку по інтернету, яка закінчилася тим, що ми зустрілися і я йому ще раз пояснював, у чому ж суть Євангелії. В той день Дмитро примирився з Богом і зараз хоче жити із Ним. Він узяв у мене Біблію (на деякий час, поки собі не придбає). Це приклад того, що Господь діє Духом Своїм у серцях,  які шукають Його.

Разом із духовними перемогами Бог  дає нам і випробування. Зараз в Іллюшки часто проблеми зі здоров’ям. Що не день, то щось нове. Два тижні тому він зламав палець і йому наклали гіпс. Того ж дня він подавився їжею – ледь врятували. Згодом він захворів простудою і в нього виявили дерматит. Усе це нелегко. Ми будемо вдячні тобі за молитви про  Іллюшине здоров’я.

Дякуємо також тобі за підтримку фінансову. Для тебе, це, може, і невелика сума, але для нас – дуже суттєва. Адже проживання у Києві, постійні подорожчання, збільшення поля служіння (в 3 університетах цього року)… Ми часто не знали, як прожити наступний місяць, але Бог вірний. І через твої щомісячні чи одноразові, додаткові пожертвування Він нас підтримував. Також часто Господь посилає нам підтримку з тих джерел, звідки ми навіть не очікуємо.

Пам’ятай, що кожен твій вклад – це внесок у вічність. Бо кожне посіяне слово в студента — це зерно істини, яке свого часу принесе плід, якщо Богу буде вгодно.

Майбутнє

У нас на порозі великі зміни — нашу сім’ю направляють на служіння до Львова. Це крок віри. Ми самі не маємо відповідей на всі запитання. Знаємо, що там виникла потреба у служителях. Як сказав наш пастор Владислав Петрович Євтушенко: «Якщо Бог кличе, то Його треба слухатися». Ми слухаємося.  Хоча це і страшнувато…

Отже, молитовні подяки і потреби:

— хлопці з малої групи і новонавернений Діма з КПІ – їх подальший духовний розвиток;

— сили у пошуку фінансової підтримки на наступний рік служіння – процес непростий і винснажливий;

— стосунки у сім’ї, мудрості у вихованні Іллі, його здоров’ячко;

— наш майбутній переїзд до Львова (перевезення речей, пошук житла…).

квітень-травень,  2011